10 клас Урок 31 Технології

Тема уроку. Фінансово кредитна підтримка підприємницької діяльності 

Організаційний момент 

Розминка (Логічні задачі) 

Перевірка домашнього завдання 

Актуалізація вивченого матеріалу 

Вивчення нового матеріалу

Надання цільових субсидій, прямих і гарантованих позик, дотацій, податкових пільг і кредитів, амортизаційних пільг тощо.

Так, у США щорічний бюджет Адміністрації малого бізнесу в середині 90-х років становив понад 350 мли. дол. Основну масу фінансових ресурсів (майже 90%) надано у формі гарантованих позик, середній розмір яких - понад 170 тис. дол. США, терміном на 8 років. Такі кредити надають недержавні фінансово-кредитні інститути на підставі різноманітних програм і приблизно на 90% гарантуються Адміністрацією малого бізнесу. Прямі позички отримують лише ветерани та інваліди. У Німеччині для збільшення частки власних ресурсів у статутному фонді спеціальний банк надає 100 тис. євро кредитів терміном на 20 років, причому протягом половини цього терміну малі підприємства звільнені від їх погашення, а в перші два роки на них не нараховуються відсотки.

У Франції визначаються перспективи децентралізованого стимулювання малого бізнесу в так званих "зонах економічного пожвавлення" при координуючій ролі місцевих структур управління, які давали б можливість оцінювати основні економічні показники діяльності малих підприємств, полегшувати пошук джерел фінансування тощо. Сполучених Штатах Америки на правах федерального відомства створено Адміністрацію Малого Бізнесу (АМБ). її компетенція інформаційно-консультативна та кредитно-фінансова підтримка дрібного приватного бізнесу, що включає забезпечення підприємців-початківців довідковою літературою, брошурами, відповідями на практичні питання, пов'язані з діловою діяльністю, порадами, інформуванням про наявний досвід найбільш успішно діючих фірм, про нормативи о-правові умови виробництва, збуту, зовнішньоекономічної діяльності, а також умови одержання пільгових позик. У системі Адміністрації працює понад 4000 осіб.

10 клас Урок 30 Технології

Тема уроку.Стан та проблеми правового забезпечення підприємництва. Недоліки чинного законодавства.

Організаційний момент 

Розминка (Логічні задачі)

 

Перевірка домашнього завдання 

 

Актуалізація вивченого матеріалу

 

Вивчення нового матеріалу

Для України, яка знаходиться на перехідному етапі і в якій ще панує високо монополізована економіка, становлення та розвиток підприємництва як приватного сектора економіки набуває виключної актуальності.

Аналіз законодавчого забезпечення розвитку підприємництва в Україні дозволяє зробити деякі загальні висновки:

по-перше, законодавча база, яка забезпечує розвиток та регулювання підприємництва в Україні, знаходиться на початковій стадії, на етапі формування;

по-друге, недостатні правові гарантії усіх форм власності та захисту приватної власності як основної умови розвитку підприємницької діяльності;

по-третє, відсутність єдиної державної політики підтримки підприємництва, зокрема малого, відповідної нормативно-правової бази та дійового механізму реалізації такої політики.

Розв'язання існуючих проблем розвитку підприємництва в Україні, створення відповідного середовища потребують докорінної переорієнтації державної політики розвитку підприємництва. Завдання полягає в тому, щоб суттєво розширити його роль і місце в економічному житті суспільства. Саме з огляду на це слід виходити при розробці та реалізації заходів щодо нормативно-правового забезпечення розвитку підприємництва. Втілення у життя цього завдання неможливе без усунення основних недоліків, які притаманні законодавчій практиці.

Основні недоліки правового забезпечення підприємництва в Україні:

1. Відсутність єдиної законодавчої стратегії стосовно розвитку підприємництва. Вона важлива передусім для забезпечення повноти законодавства щодо господарських відносин, послідовності проведення курсу на розвиток ринку з урахуванням перехідного характеру української економіки, обмеженості поєднання часових та стійких правових норм.
2. Неоднозначність, нестабільність і суперечливість чинної нормативно-правової бази розвитку підприємництва. Зростаючий потік нормативних актів різного рівня, особливо відомчих актів, нерідко викривлюючи основне законодавство, породжуючи атмосферу перманентного правового хаосу, є живильним середовищем правового нігілізму, який укорінюється в свідомості більшості підприємців. Крім того, слід підкреслити, що розгул підзаконних актів дуже часто вихолощує або змінює суть та букву основного закону. Це, на жаль, стосується й урядових рішень.
3. Практично не функціонуючий характер багатьох правових актів, дуже низька виконавча дисципліна щодо нормативно-правових документів. Багато з положень Конституції України не можуть бути реалізовані і залишаються лише декларацією доки не введені в дію закони, які визначатимуть конкретний механізм, порядок і процедури їх здійснення. Безпомічність державної системи виконання законів дедалі більшою мірою компенсується активністю підпільних мафіозних структур, які починають вершити суд і розв'язують господарські суперечки та конфлікти поза будь-якими правовими нормами.
4. Наявність у законодавстві багатьох нечітких норм, які за бажанням можна піддати будь-якому трактуванню. Саме вони надали можливість формувати фінансові "піраміди", які позбавили збережень багатьох наших співвітчизників.
5. Необґрунтованість законодавчих обмежень та вимог, які містяться в окремих нормативно-правових актах. Це один із наслідків відсутності широкого обговорення проектів законів, інших нормативних актів. Передусім це стосується відсутності практики залучення до обговорення проектів правових актів представників громадських об'єднань підприємців. 6. Наявність правового нігілізму як антиподу правової культури. Сутність правового нігілізму становить ігнорування права, юридичних норм та загальноприйнятих правових цінностей, зневажливе ставлення до правових принципів і традицій. Основними причинами виникнення правового нігілізму є приниження чи перебільшення ролі права в регулюванні підприємництва; порушення прав особи; недосконалість законодавства. Важливу роль у появі такого негативного суспільно-правового явища відіграє недосконалість правової освіти та елементарне незнання права.

Фізкультхвилинка 

Робота за комп'ютером 

Релаксація 

Інструктаж домашнього завдання 

Підсумок уроку 

Домашнє завдання

10 клас Урок 29 Технології

Тема уроку. Необхідність та суть державного регулювання підприємництва.

Організаційний момент

Девіз уроку: "В майбутньому ми зуби не зламаєм, бо секрети бізнесу на "відмінно" знаємо"

 Розминка 

Перевірка домашнього завдання 

Актуалізація вивченого матеріалу

Економічний диктант 

1. Чи має вади ринкова економіка?

2. Чи є загрозою економічній безпеці країни зростання дефіциту державного бюджету?

3. Чи зростає з розвитком суспільства схильність до заощаджень?

Вивчення нового матеріалу

 

Державне регулювання підприємництва - це система правових, організаційних, адміністративних та регулятивно-контролюючих заходів держави, спрямованих на створення сприятливих умов для становлення та розвитку підприємництва (сприятливого підприємницького середовища) і на його підтримку, а також управління державним сектором економіки для забезпечення ефективності та конкурентноздатності національної економіки.

10 клас Урок 28 Технології

Тема уроку. Психологія підприємництва. Бізнес і мораль Службовий етикет

Організаційний момент

 Люблю я свій розум,

Увагу та пам'ять.

Працює мій мозок.

І вчусь я старанно.

Сприймаю все нове

І мислю логічно.

Учителя слово

Здійсню практично.

Розминка (Логічні задачі) 

   Сума яких двох натуральних чисел рівна їхньому добутку?

Перевірка домашнього завдання 

 

Вивчення нового матеріалу 

До психологічної структури підприємницької діяльності входять системи:

• потреб;
  
• мотивів;
  
• цілей;
  
• предметів;
• засобів досягнення цілей;
  
• дій;
  
• результатів.

10 клас Урок 27Технологія

 

Тема уроку. Права підприємця
Мета: Засвоїти права, обов'язки та відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності.
Епіграф уроку: "Мудрий той, хто знає потрібне, а не багато". (Есхіл)
Створення мотиваційного настрою на вивчення теми

Мета: Засвоїти права, обов'язки та відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності.
Епіграф уроку: "Мудрий той, хто знає потрібне, а не багато". (Есхіл)
Створення мотиваційного настрою на вивчення теми

Перевірка домашнього завдання та актуалізація знань
Виконайте тест, результат надішліть вчителю

Пояснення нового матеріалу

10 клас Т Урок 25

 

Тема уроку. Складові аналізу конкурентного успіху

У ринковій економіці кожне підприємство діє в певному конкурентному середовищі, фактори якого справляють на нього визначальний вплив. Аналіз і особливо прогнозування конкурентного середовища достатньо трудомістка складова розробки стратегії.
Спочатку слід зрозуміти основні теоретичні положення. Серед них вузлове поняття - конкуренція (від лат. concurrentia - суперництво, змагання). Це ключовий елемент ринку: немає конкуренції - немає ринкової економіки.
Перші серйозні теоретичні положення про конкуренцію як рушійну силу розвитку економіки започаткували в середині XVIII ст. представники класичної політекономії. Зокрема, А. Сміт дослідив, а пізніше Д. Рікардо побудував модель досконалої конкуренції. К. Маркс доповнив її з позиції закону вартості. Досліджували доско-налу конкуренцію також Дж. Міль, А. Курно, Е. Хокшер і Б. Олін. Дж. Робінсон і Е. Чемберлін пішли дальше: дослідили монополістичну конкуренцію. А. Курно теоретично обґрунтував також поняття олігополії, а П. Сраффа, Ф. Еджоурт, А. Лернер, Ф. Хайек та інші - монополії.
У процесі еволюції теоретичних поглядів на конкуренцію вияснилось, що це поняття достатньо складне та багатогранне, чим і пояснюється наявність чисельних його визначень. Однак більшість економістів під конкуренцією розуміють боротьбу (змагання, суперництво) суб'єктів ринку за досягнення своїх цілей: кращих, вигідніших умов поставок ресурсів, виробництва і збуту товарів, отримання якомога вищого прибутку. Тлумачні словники конкуренцію визначають достатньо спрощено - як змагання на ринку. В Законі України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» (лютий 1992 р.) конкуренція трактується як змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво товарів, яких потребує споживач.
На нашу думку, поняття конкуренції можна сформулювати наступним чином:
Конкуренція - це співіснування і боротьба товаро­виробників та інших суб'єктів ринкового середовища за досягнення максимальних прибутків та інших цілей шляхом задоволення різноманітних потреб споживачів з повним використанням при цьому власних сильних сторін і можливостей зовнішнього середовища, усуненням слабких власних сторін і загроз ззовні.
Суб'єктів конкурентної боротьби називають конкурентами.
Таким чином, в ринковій економіці підприємство перебуває в певному конкурентному середовищі, а тому змушене брати участь у конкурентній боротьбі. Пропонуємо наступне визначення конкурентного середовища.
Конкурентне середовище підприємства - це суб'єкти конкурентної боротьби (конкуренти) і їх дії із забезпечення власних інтересів, в результаті чого формуються певні умови діяльності підприємства.
У кожній галузі формується власне конкурентне середовище. Саме тому підприємство повинно правильно оцінити його конкурентів та їх інтереси, галузь (або галузі), в якій воно функціонує, щоб виробити найбільш ефективні конкурентні стратегії, які б забезпечували його високу конкурентоздатність та конкурентостійкість.
Почнемо з оцінки галузі. Така робота непроста.
Аналіз галузі
Аналіз галузі і конкурентного середовища в ній слід проводити в певній послідовності.
Етапи аналізу галузі:
Відбір і розрахунок основних економічних показників (параметрів), які найбільш повно характеризують галузь
Визначення конкурентних сил, що діють у галузі і їх впливу на ситуацію, проведення конкурентного аналізу.
Виявлення чинників, рушійних сил, які викликають зміни в структурі конкурентних сил у галузі.
Визначення підприємств, які мають найсильніші і найслабкіші конкурентні позиції у галузі.
Прогнозування найбільш імовірних кроків стратегічних конкурентів.
Визначення ключових факторів успіху підприємства (КФУ) у конкурентній боротьбі.
Прийняття остаточного рішення щодо прибутковості і привабливості галузі (заключний етап).
Розглянемо названі етапи детальніше.
***
На  першому  етапі  розраховують  параметри  галузі. Найбільш повно її характеризують наступні з них:
- Місце галузі в народному господарстві країни.
- Розмір ринку (річні обсяги виробництва і продаж).
- Динаміка ринку (темпи змін у %).
- Стадія   життєвого   циклу   на   якій   перебуває   ринок (започаткування, піднесення, швидке зростання, зрілість, насичення, застій і старіння, спад).
- Кількість   конкурентів   і   їх   питома   вага,   масштаб конкуренції.
- Кількість покупців (клієнтів) і їх купівельна спроможність.
- Технологічно-інноваційний   рівень   галузі   (наприклад: технологія однорідна, змінюється повільно; зміни в якості тощо).
- Доступність входу в галузь і виходу з неї (труднощі: стартовий      капітал,      адміністративні      перешкоди,
монополістичні ціни і т. ін.).
- Ступінь диференціації продукції конкурентів.
- Можливість економити на масштабах виробництва.
- Ступінь завантаження виробничих потужностей в галузі.
- Ринки сировини.
- Рівень інвестування галузі.
- Рівень і темпи інновацій.
- Рівень прибутковості галузі (до середнього рівня по еконо­міці країни).
***
Другим важливим етапом аналізу галузі є визначення конкурентних сил і конкурентної позиції підприємства в галузі, або, як його ще називають, конкурентний аналіз.
Конкурентний аналіз - це визначення конкурентних сил і конкурентної позиції підприємства у галузі.
Він виконується в такій послідовності:
Спочатку визначають основні конкурентні сили у галузі.
Пізніше   формують   загальні    основні    альтернативні варіанти конкурентних стратегій.
Загальновизнаним лідером розробки підходів до конкурентного аналізу вважається М. Портер - професор Гарвардської школи бізнесу.
Сили конкуренції в галузі, заМ. Портером, наступні:
Конкуренти, які вже надійно закріпились в галузі.
Потенційні (можливі, нові) конкуренти.
Загрози з боку товарів-субститутів (замінників).
Постачальники (продавці).
Клієнти (покупці, споживачі).
Інтенсивність конкуренції в галузі розрізняють за такими видами: привабливо-слабка, помірна, інтенсивна, запекла. Вважається, що конкуренція інтенсивна, якщо дії конкурентів знижують середній прибуток у галузі. Помірна конкуренція спостерігається тоді, коли більшість підприємств отримують прибуток, близький до середнього по галузі. Слабка - тоді, коли більшість підприємств може отримувати прибуток вищий від середнього, інвестуючи лише у виробництво. Різкі загострення роблять конкуренцію запеклою.
Фактори, що впливають на інтенсивність конкуренції у галузі:
а) велика кількість конкуруючих підприємств з приблизно однаковими обсягами продаж, що збільшує ймовірність появи стратегічних ініціатив;
б) повільне зростання попиту (підвищує інтенсивність конкуренції);
в) умови господарювання у галузі (можуть спонукати конкурентів до зниження цін або інших методів зростання обсягів продаж);
г) витрати на покупців при переході від виробництва однієї марки   до   іншої   (низькі   -   полегшують   перехоплення споживачів продукції конкурентів);
д) незадоволення    кількох    учасників    ринку    своїм становищем на ньому (може спонукати їх до агресивних дій);
е) посилення конкуренції пропорційно зростанню прибутку від вдалих стратегічних рішень, що привертає до них увагу всіх учасників ринку;
є) конкуренція стає інтенсивною, коли витрати на те, щоб вийти з даного ринку, вищі, ніж залишитись на ньому та прийняти участь у конкурентній боротьбі;
ж) конкуренція посилюється, коли великі компанії купують слабке підприємство в даній галузі і вживають радикальних заходів, щоб запобігти банкрутству.
Галузь є привабливою з точки зору отримання великого прибутку, якщо конкурентні сили відчутно не впливають на ситуацію в ній. Ідеальним конкурентним середовищем для отримання високих прибутків є таке, в якому постачальники і покупці займають слабку позицію на торговельних переговорах, відсутні якісні товари-субститути, вхідні бар'єри високі, а конкуренція помірна. Однак, якщо хоча б одна з конкурентних сил є сильною, галузь стане привабливою лише для тих підприємств, чия стратегія достатньо діє проти тиску даної конкурентної сили і при цьому дає можливість отримувати прибуток вищий від середнього.
Таким чином, щоб зайняти провідні позиції у галузі, підприємству слід забезпечити міцні конкурентні переваги.
Конкурентна перевага - це перевага, що забезпечує міцні позиції на ринку і доходи на рівні вищому, від
середнього по галузі, завдяки кращій компетенції і можливостям в певній сфері або напрямку діяльності.
Наприклад, підприємство, що забезпечує низькі витрати виробництва або високу якість продукції, безперечно, має конкурентну перевагу в галузі.
Конкурентні переваги бувають:
• Низького порядку - використання дешевої робочої си­ли, дешевої сировини тощо. Такі переваги постійно і
легко втрачаються внаслідок підвищення зарплати і цін на ресурси, або використання таких дешевих ресурсів конкурентами.
• Високого порядку - за наявності унікальної технології, добре підготовленого персоналу, унікальної продукції, високого іміджу підприємства. Такі конкурентні переваги забезпечують стійку конкурентоспроможність підприємства в галузі.
Діапазон  конкуренції -  це  общирність  номенклатури товарів, що плануються до випуску, і продаж.
Визначивши конкурентні сили у галузі, конкурентну позицію підприємства і діапазон конкуренції, можна вже вести мову про формування його загальних конкурентних стратегій. Це детально розглянемо у темі 8, а поки що сформулюємо поняття загальних конкурентних стратегій за М. Портером.
Загальні конкурентні стратегії у галузі - це такі стратегії, що універсально застосувуються на будь-якому підприємстві.
Існують два основні типи таких загальних стратегій, що забезпечують конкурентоспроможність, конкурентну перевагу в галузі (за М. Портером):
Стратегія низьких витрат, що дає змогу продавати товар за цінами, нижчими ніж у конкурента цінах.
Стратегія спеціалізації, що забезпечує високу якість продукції.
Кожна з цих загальних стратегій може стати конкурентною перевагою, спираючись на яку та враховуючи діапазон конкуренції, підприємство формує свою конкурентну стратегію.
Таким чином, на основі конкурентних переваг (загальних типів стратегій) і діапазону конкуренції можна сформулювати принаймні чотири альтернативні конкурентні стратегії за матрицею, поданою в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Альтернативні конкурентні стратегії з врахуванням конкурентних переваг і діапазону конкуренції

Якщо підприємство вибирає конкурентну стратегію № 1 то це означає, що воно має випускати широкий асортимент дешевої стандартної продукції (дешевшої, ніж та, що випускається при застосуванні стратегієї № 2).
За стратегією № 2 підприємство має виробляти продукцію широкої номенклатури, але найвищої якості, і,відповідно, дорогої.
За стратегією № 3 підприємство буде випускати вузький асортимент дешевого товару, доступного малозабезпеченим споживачам, які не ставлять високих вимог до якості.
Нарешті, за стратегією № 4 підприємство має випускати вузький асортимент продукції найвищої якості, навіть унікальної, зате і найдорожчої.
Вибір названих альтернативних конкурентних стратегій залежить від можливостей підприємства: а) якщо, приміром, обладнання на ньому застаріле, кваліфікація кадрів низька, а витрати на виробництво невисокі, то можна обрати стратегію № 1 або № 3; б) якщо ж обладнання в хорошому стані, сучасне, сировина якісна і дорога, персонал висококваліфікований і високооплачуваний, то конкурентних переваг можна досягти шляхом випуску унікальних, але дорогих товарів за стратегією № 2 або № 4. І зовсім не обов'язково постійно дотримуватися лише однієї з названих чотирьох стратегій, а залежно від зміни середовища переходити до інших, як показано стрілочками на матриці (табл. 2.2).
***
На третьому етапі аналізу галузі визначають рушійні сили,
які спричинятимуть найбільший вплив і характер змін в структурі конкурентних сил в стратегічному періоді. Найчастіше такими рушійними силами можуть бути:
різкі зміни в законодавстві і економічній політиці держави;
різка зміна сукупного попиту;
поява нових продуктів;
суттєві технологічні зміни;
суттєві інновації, поширення ноу-хау;
суттєві зміни в маркетингу;
поява в галузі або вихід із неї крупних підприємств;
значна глобалізація галузі;
суттєві зміни в структурі витрат або продуктивності;
перехід споживчих переваг від стандартних товарів до диференційованих або навпаки;
суттєві зміни суспільного ладу, ціннісних орієнтацій та інших факторів макросередовища;
зміни у тенденціях економічного розвитку галузі;
зміни у складі споживачів та способах використання товару;
суттєві зміни впливу факторів невизначеності та ризику.
З урахуванням названих рушійних сил розробляються стратегії, які б пом'якшили їх вплив на підприємство, навіть викликали б зворотний вплив підприємства на конкурентні сили, забезпечили б його перевагу в конкурентній боротьбі.
***
На четвертому етапі групують всі підприємства за конкурентною позицією в галузі, визначають найсильніших і найслабших, тобто складають карту стратегічних груп.
Досвід засвідчує, що підприємства, які працюють в одній галузі, не завжди насправді є конкурентами, а справжня конкурентна боротьба ведеться між підприємствами, що входять до однієї стратегічної групи.
Стратегічна група конкурентів - це група підпри­ємств галузі, які займають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі однакових конку­рентних переваг, користуючись схожими методами.
До однієї стратегічної групи, наприклад, зараховують підприємства, які мають однакові розміри, асортимент, одні і ті ж канали збуту і замовників, володіють подібними конкурентними перевагами, мають однакові стратегічні орієнтири, діють на одному географічному полі тощо.
Отже, слід визначити, до якої стратегічної групи належить підприємство і виявити у цій групі підприємства, які мають сильніші конкурентні позиції, щоб виробити відповідну стратегію. Крім цього, з такою ж метою визначають рівень та тип конкуренції між стратегічними групами підприємств галузі, виявляючи, які з них мають найсильніші конкурентні позиції.
***
На п'ятому етапі аналізу галузі і конкурентного середовища в ній прогнозують найбільш ймовірну поведінку
стратегічних конкурентів підприємства, щоб не вести конкурентну боротьбу наосліп. Це найскладніша, хоча і найважливіша складова аналізу мікросередовища.
З цією метою концентрується увага і збираються дані для оцінки потенційних можливостей кожного конкурента діяти краще або гірше від інших. При цьому зважають на те, що від агресивних конкурентів слід чекати радикальних стратегічних кроків. Конкуренти, задоволені своїм теперішнім станом, будуть намагатися його зберегти, вносячи в поточну стратегію лише незначні зміни. Слабкі підприємства будуть здійснювати або захисні кроки, або наступальні, агресивні. Аналітики повинні вивчити, чи здатний конкурент на рішучі кроки, чи є у нього для цього можливості і воля, чи він в змозі тільки дотримуватися вибраної стратегії, лише незначно її коректуючи. Результатом даного аналізу мають стати ефективні контрзаходи.
***
На шостому етапі аналізу галузі і конкуренції в ній визначають ключові фактори успіху підприємства (КФУ).
Ключові фактори успіху в галузі (КФУ) - це такі переваги і можливості підприємства, уміле викорис­
тання  яких  забезпечить   йому   високу   конкуренто­ здатні сть і прибутковість в стратегічному періоді.
КФУ підприємства в різних галузях різняться і навіть в од­ній галузі з часом також змінюються. Розрізняють КФУ галузі і КФУ даного підприємства. Кількість КФУ у галузі не перевищує трьох-чотирьох, серед яких лише один-два мають найбільше значення.
КФУ залежать від:
а) технології та інновацій;
б) стану   виробництва   (якість,   собівартість,   рівень ресурсозабезпечення і ефективності їх використання тощо);
в) рівня маркетингу;
г) реалізаційних можливостей і навичок (мережа збуту, реалізаційні витрати і т. д.);
д) професійного рівня персоналу;
е) організаційних можливостей (інформаційні системи,
сучасний менеджмент тощо);
є) інших факторів (імідж, прихильність місцевих органів влади, доступ до фінансових ринків, сприятливі природні умови і місцезнаходження тощо).
Щоб виявити КФУ можна, зокрема, використати методику Р. Гранта, за якою потрібно поставити на два запитання і відповісти на них: 1. Чого хочуть покупці? 2. Як вижити в конкурент-ній боротьбі? На основі відповідей на ці два запитання і формулюються галузеві ключові фактори успіху, як це показа-но на умовному прикладі (табл. 2.3).
***
Сьомим заключним етапом аналізу галузі і конкурентного середовища є оцінка ситуації в цілому і визначення привабливості чи не привабливості галузі, як в даний час, так і в стратегічному періоді за наступними критеріями:
- Наявність потенціалу зростання галузі.
- Стабільність попиту.
- Сприйнятливість до впливу рушійних сил галузі.
- Послаблення (посилення) впливу конкурентних сил.
- Серйозність проблем, що постають перед галуззю в цілому.
- Ступінь невизначеності та ризику.
- Зростання (зниження) прибутковості галузі.
***

Такий масштабний аналіз галузі і конкурентного середовища проводять не лише при розробці стратегії, але і кожні 1-3 роки. А в проміжках - уточнення і моніторинг. Інакше не можна. Зупинка загрожує крахом стратегії.

Домашнє завдання
Опрацювати матеріал уроку, записати саме головне в зошит

10 клас Урок 26 Т

 

Тема уроку. Підприємець – ключова фігура ринкової економіки. Вимоги та характерні риси підприємця

Мета: допомогти оволодіти поняттям ”підприємець”; усвідомити       важливість гармонійного збалансування певних особистісних якостей успішного підприємця; визначати якості, які перешкоджають у бізнесі; робити самооцінку особистісних якостей, необхідної для успішної бізнес – діяльності.

Девіз :

Підприємець має бути  провісником, фантазером,  енергетичним стимулом, для здійснення успішної діяльності.

Підприємницька уява відкриває перед нами завісу у майбутнє.

Підприємницька сутність перетворює  звичайні умови в надзвичайні можливості.

План заняття:

1 Що значить бути підприємцем?

2 Визначення та ознаки сучасного підприємця.

3 Ділові якості підприємця.

 Наше життя — дорога. Якщо ми повіримо у свої сили, упора­ємося зі страхом перед змінами і бажанням діяти негайно, то ця дорога відкриє перед нами можливості та напрямки, про які ми й не підозрювали. Можливо, у вас утілений прихований фінансо­вий магнат, а ви цього не знаєте.

Ніщо не може перешкодити вам домагатися свого вроджено­го права на добробут. Наше природне призначення — жити гідно й забезпечено. І якщо ви самі це дозволите, то ніщо не зможе зупи­нити вас.

Відео 

Бізнес роблять люди, а найперше – ті, хто ним керує. Від підприємця переважно залежить успішність справи. Від того, наскільки йому притаманний підприємницький хист, наскільки він знає правила гри в бізнесі взагалі та в конкретній сфері, наскільки інтуїтивно може знайти правильний шлях, як вміє створити команду та керувати нею, чи розвинуті в нього ділові навики та як він розуміє увесь процес роботи.

Багато є характеристик та факторів. І от коли думаєш про власну справу, обов’язково потрібно поставити низку питань: "А чи притаманно все це мені? А чи я так можу? Чого ще мені не вистачає, у чому варто вдосконалитися?"

Перше, до чого необхідно бути готовим, починаючи власний бізнес, – до повної самовіддачі. Будьте впевнені у тому, що на перших порах на Вашому шляху можуть постати різноманітні перешкоди, подолати які може бути психологічно важко. Ви будете працювати необмежений час, без вихідних та відпочинку, вдень та ввечері. Скоротиться час, який Ви зможете приділяти своїй родині, друзям та власним захопленням. Готуйтесь до шаленого ритму життя та великих навантажень. Все це обов’язково супроводжує початок власної справи, тому обов’язково необхідно зважити всі "за" та "проти" і визначити, чи зможете Ви це витримати, чи вистачить у Вас фізичних та психологічних сил.

Якщо ж Вас це не зупиняє, подумайте та оцініть, які ділові навички Ви маєте, як зможете сприяти процвітанню бізнесу, чи зможете пожертвувати певними речами у Вашому житті.

Особистість кожного підприємця унікальна, що визначає спосіб організації підприємцями бізнес-процесів. Наприклад, один бізнесмен може часто змінювати напрями своєї підприємницької діяльності, в той час як інший буде постійний у своїх пристрастях і бізнес-стратегії. Один буде чесний з компаньйонами і державою, інший спробує ухилятися від сплати податків і своїх зобов'язань по відношенню до ділових партнерів.

Особистості всіх підприємців часів царської Росії, непу та Росії кінця XX ст. будуть мати багато спільного всередині кожної історичної групи, але будуть відрізнятися від особистостей підприємців іншої епохи.

Якщо підприємець проявляє високі моральні якості: вірність своєму слову і взятим зобов'язанням, працьовитість і відповідальність, - то у нього з високою часткою ймовірності будуть відсутні такі якості особистості, як лінь, брехливість і непослідовність.

У процесі свого розвитку особистість може змінюватися. Наприклад, в особистості підприємця, якого неодноразово обманювали його партнери або працівники, можуть з часом виникнути такі риси, як підозрілість або агресивність.

Таким чином, ми можемо визначити особистість яка формує протягом життя сукупність індивідуальних психологічних особливостей, які визначають своєрідне для даної людини ставлення до себе, суспільства і навколишньому світу в цілому.

Успіх у підприємництві базується на здатності підприємця приймати правильні (обґрунтовані) рішення. Підприємець є визначальною особистістю у підприємництві, ключовою (центральною) фігурою у ринковій економіці. Будь-якій підприємець працює як ділова людина, але не будь-яку ділову людину можна назвати підприємцем.

Підприємцем прийнято вважати ділову людину, котра вигадує щось нове, або поліпшує щось вже існуюче і реалізує це у практичній діяльності.

Підприємець – це людина, яка здійснює самостійну, систематичну, ініціативну, ризикову діяльність, спрямовану на виробництво товарів та надання послуг з метою одержання прибутку або особистого доходу і передбачає здійснення нововведень. Отже, підприємець – це суб’єкт, що поєднує у собі комерційні, організаторські та новаторські здібності для пошуку і розвитку нових видів, методів виробництва, нових благ та їх нових якостей, нових сфер застосування капіталу.

  Саме ініціатива, самостійність, творчість та динамізм, дозволяють енергійним людям, якими і є підприємці, перетворювати цікаві ідеї на реальність.

Мозковий штурм.

Як на вашу думку, які риси та якості характеру притаманні підприємцю?

Успіх підприємницької діяльності значною мірою залежить від підприємця, який є ініціатором підприємницької діяльності, а найчастіше організатором та виконавцем робіт одночасно. Тому багато уваги надається вивченню особливостей підприємницької діяльності і ділових якостей підприємця. Загальновизнаними якостями та рисами характеру підприємця прийнято вважати бажання досягти успіху, ініціативність, самостійність, вміння вести справу та інші. Зокрема, слід відзначити, що підприємець як людина, повинен бачити і оцінювати можливості бізнесу, формувати необхідні матеріальні, фінансові і трудові ресурси, одержувати вигоду від їх використання, виявляти ініціативу в новій справі, ефективно керувати людськими ресурсами, гарантувати успіх.

Можна навести й інші визначення основних рис підприємця, які висвітлюються різними авторами у вітчизняній і зарубіжній літературі. Однак усі вони не дають повної характеристики підприємця, оскільки не відбивають відносин власності. Чимало людей у будь-якому суспільстві, маючи такі якості, як вміння орієнтуватися у ринковій ситуації, організовувати виробництво, творчий підхід до вирішення проблем, до підприємців не відносяться, оскільки працюють на роботодавця. Таких людей можна вважати такими, що мають здібності до підприємницької діяльності, однак належать до найманих працівників і працюють за контрактами з роботодавцями. До того ж пошук шляхів підвищення ефективності виробництва, забезпечення успіху організації, в якій вони працюють, входить певною мірою в їх виробничо-господарські функції. Разом з тим вони не несуть повної, одноосібної відповідальності за результатами діяльності підприємства, оскільки підпорядковують свої дії завданням керівництва, хоча оплата їх праці і залежить від результатів роботи підприємства. Підприємець, як правило, є засновником власної справи. Отже, до складу основних визначальних рис підприємця слід віднести, окрім вище названих, і таку, як вміння організувати власну справу, підприємство тощо. Лише в практичній діяльності можуть проявитись такі риси характеру та ділові якості підприємця, як кмітливість, вміння досягти успіху.

Підприємець, залежно від організації праці, може здійснювати підприємницьку діяльність одноосібно - індивідуальна трудова діяльність, у родинному колі - сімейна підприємницька діяльність; об'єднуватись з іншими підприємцями в партнерства; набирати найманих працівників та організовувати сімейну підприємницьку структуру.

У сімейній підприємницькій організації до головних рис підприємця додається і вміння забезпечити авторитет серед членів сім'ї, організувати щонайкраще розподіл обов'язків між членами сім'ї. Важливою рисою при цьому буде і вміння управляти членами сім'ї, спираючись на родинні стосунки та забезпечуючи при цьому високі результати виробництва або надання послуг.

Підприємцям, які мають у своєму підпорядкуванні найманих працівників, повинні бути притаманні риси, які забезпечують високий професіоналізм в організації виробництва, управлінні людськими ресурсами.

Якщо в індивідуальній підприємницькій діяльності підприємець відповідає фактично за результати тільки власної праці, то він може довільно встановлювати режим й інтенсивність праці.

Доходи його цілком залежать від вміння, зусиль та бажання їх збільшити.

Важливими рисами підприємця, який є не тільки власником свого діла, організації підприємства, але й організатором виробничо-господарської діяльності, для здійснення якої він наймає працівників, слід вважати понад усе його організаторські здібності, вміння поєднувати власні інтереси з інтересами працівників та скерувати енергію останніх на досягнення успіхів в роботі. Саме вміння підприємця ефективно співпрацювати з колективом є запорукою успішної роботи його організації на засадах отримання додаткового ефекту від цілісності прояву всіх факторів, що забезпечують успіх. Разом з тим слід відзначити, що така форма організації підприємницької діяльності є набагато складнішою, ніж індивідуальна підприємницька діяльність.

Досвід світової економіки, дослідження західних спеціалістів свідчать про те, що талановитим підприємцем може бути далеко не кожен, а лише 5-7 чоловік із 100 працездатних.

Класичним прикладом талановитого підприємця можна вважати Г.Форда, який, починаючи з малої власної справи в майстерні по ремонту сільгосптехніки, сягнув світового визнання в сфері автомобілебудування, і все життя якого було підпорядковане забезпеченню успіху в своїй справі на засадах ретельного відпрацювання нових зразків техніки та забезпечення їх конкурентоспроможності.

В усіх випадках організація підприємницької діяльності (власної справи) пов'язана з певними витратами, що вимагає наявності капіталу, величина якого визначається масштабами підприємницької діяльності, її капіталомісткістю та іншими чинниками. З огляду на приналежність капіталу (це може бути власний капітал підприємця, позичений, акціонерний, партнерський або будь-якого іншого підприємства), формуються відносини між його власниками та визначається ступінь ризику підприємницької діяльності. Втих випадках, коли підприємець використовує лише власний капітал, визначається особистий ризик підприємця.

Слід відзначити, що в стабільній економічній ситуації з насиченими ринками збуту продукції і послуг природні здібності підприємця більшою мірою мають спиратись на високий рівень професіоналізму та освіти, в той час яку перехідних економіках недостатність знань певною мірою заміняють такі якості, як вміння йти на ризик, взяття на себе відповідальності за невизначеність ситуації тощо.

В реальному житті позитивні ділові якості окремих підприємців не завжди можуть забезпечити успіх підприємницької діяльності, процвітання підприємства. Більше того, реальне життя досить часто підносить сюрпризи, які провокують підприємця до прийняття нелогічних та непоміркованих дій. Однак такі дії можуть давати позитивні результати. Тим неменше, вивченню основних рис та ділових якостей підприємця західні фахівці надають великого значення. Феномен підприємця, як людини, котра вибирає активну позицію в житті, спрямовану на пошук кращих шляхів задоволення потреб споживачів, постійно в полі зору не тільки економістів, а й психологів, психоаналітиків, соціологів, політиків.

Слід відзначити, що певні якості даруються людині природою,- інші вона набуває в процесі здобуття освіти, ділової та професійної кваліфікації. Такі здібності доцільно виділити в групу професіоналізму.

Окремо можна виділити соціально-психологічні якості підприємця, зокрема такі, як потреба досягти успіху, самовизначитись на роботі і в суспільстві, потреба заснувати власну справу, зробити щось нове, знайти новий шлях вирішення відомої проблеми. Ця група якостей за своєю сутністю є рушійною силою, мотивацією до створення підприємницької структури або, принаймні, до заняття індивідуальною підприємницькою діяльністю.

Однак, слід зауважити, що наведене групування носить дещо умовний характер. Такі, наприклад, якості як вміння узгоджувати власні інтереси з інтересами партнерів, найманих працівників можна віднести як до професіоналізму, оскільки вирішення таких завдань потребує певних знань з питань мотиваційної поведінки людини в процесі виробництва, так і до природних властивостей, таких, як контактність в установленні зв'язків з колективом, партнерами тощо. Цілий ряд ділових якостей підприємець може набути вже в процесі діяльності. Взагалі наявність всіх ділових якостей може бути перевірена лише в процесі практичної підприємницької діяльності. Зрозуміло, що в реальному житті важко знайти людину, яка б мала всі перелічені якості одночасно, рівною мірою ними володіла та використовувала в підприємницькій діяльності. Все це відбувається значно складніше. При цьому недостатність одних якостей перекривається дією інших.

  Таблиця.  Ділові якості підприємця

Показник	Ділові якості
1Природні (фізіологічні) здібності	1.1. Кмітливість 1.2. Оригінальність мислення 1.3. Винахідливість 1.4. Сміливість, здатність до ризику 1.5. Незалежність думок 1.6. Автономність дій 1.7. Швидкість реакції на зміни ситуації, в тому числі в ринковій економіці 1.8. Контактність у налагодженні зв'язків із оточуючим співтовариством
2. Соціально-психологічні якості	2.1. Потреба досягти успіху в роботі 2.2. Потреба досягти визнання в суспільстві 2.3 Лідерство в колективі 2.4. Здатність до самоорганізації 2.5.Потреба самореалізуватись в підприємницькій діяльності 2.6. Ініціативність 2.7. Визначення принципів справедливості в розподілі доходів 2.8. Потреба знайти новий шлях у вирішенні проблем 2.9. Потреба заснувати власну справу
3. Професіоналізм	3.1. Рівень освіти 3.2. Обізнаність із основами підприємництва 33. Вміння самостійно виконувати функції, пов'язані із підприємницькою діяльністю 3.4. Вміння оцінювати реальну економічну ситуацію 3.5. Вміння самостійно приймати рішення
4. Організаційні здібності	4.1. Вміння організовувати виробничий процес 4.2. Вміння керувати людськими ресурсами 4.3. Здатність узгоджувати власні інтереси з інтересами партнерів, найманих працівників 4.4. Вміння знаходити споживача власної продукції
5. Управлінські здібності	5.1. Здатність аналізувати економічну ситуацію 5.2. Здатність прогнозувати можливий стан підприємства 5.3. Здатність приймати оптимальні рішення щодо роботи підприємства 5.4. Здатність управляти капіталом

        Отже ми з вами визначили якими діловими якостями повинен володіти сучасний український підприємець. 

Однак кілька важливих ділових якостей, які характеризують людину як підприємця, завжди можна визначити. Більше того, в суспільстві потрібно врахувати культуру підприємницької діяльності, в основі якої важливе місце посідають питання, пов'язані з визначенням ділових якостей підприємця, надання пріоритетності певним із них. Саме такі процеси відбуваються постійно в різних країнах з розвинутою-ринковою економікою. Зокрема, в США, Японії, країнах Західної Європи пріоритетність надається таким якостям підприємця, як здатність створювати нові цінності, включаючи нові технології, нову продукцію, нові види послуг; вміння добиватись успіху; чесність у стосунках із партнерами, споживачами. Крім того, потрібно враховувати норми поведінки, визнані в суспільстві.

Чималий вплив на виховання ділових якостей підприємця здійснює суспільне оточення. Проблеми, які впливають на розвиток економіки, формують і певний стереотип поведінки людини, передусім підприємця, як найбільш активного елемента людських ресурсів. Етапність розвитку підприємництва в історичному аспекті показує, що пріоритетність ділових якостей підприємця значною мірою залежить від рівня задоволення його матеріальних і духовних потреб. При цьому, при низькому рівні життя народу, як і самого підприємця, пріоритетність набувають ділові якості, пов'язані із задоволенням матеріальних потреб. Із задоволенням останніх формується пріоритетність ділових якостей, здатних задовольняти духовні та культурні потреби як підприємців, так і суспільства певної країни в цілому.  

Так само інтенсивно, але дещо в іншій площині відбувались процеси розвитку підприємництва в Японії після Другої світової війни. Японці не шкодували зусиль, працюючи по 12-14 годин на добу, підвищуючи власний добробут та добробут країни в цілому. Основний напрямок розвитку підприємництва в Японії - опанування досягнень науки і техніки, створення нових технологій, нової високоякісної та конкурентоспроможної продукції. Основними діловими якостями підприємців вважались не тільки опанування новацій, але, перш за все, високоякісна праця та професіоналізм, вміння управляти людськими ресурсами на основі національної культури та релігії.

В Україні, як і в інших країнах СНД, розвиток підприємницької діяльності припав на кінець 80-х років, коли закони адміністративно-командної системи були значно послаблені, а ринкової економіки ще не сформовані. Крім того, економічна ситуація сприяла можливості швидкого збагачення підприємців за рахунок можливостей зняття вершків з необізнаності більшої частини населення в якості продукції та послуг, що вони їх надавали. В умовах недонасичення ринків та недосконалості законів, які б захищали права споживачів, зробити це було неважко. Для цього не потрібен був високий професіоналізм у випуску високоякісної продукції, а лише вміння використати недоліки вітчизняного законодавства. Тому основними діловими якостями, які були притаманні підприємцям того періоду, були: енергійність, швидкість орієнтації в змінах ринкової економіки, уміння досягти успіху за всяку ціну. Відсутність культури в ділових стосунках між підприємцями сприяла розквіту шахрайства. Так з'явились " нові руські"," нові українці", які за кілька років сколотили значні капітали, але незрівнянно менше принесли користі. Швидше за все, вони нанесли велику шкоду розвитку підприємницької діяльності, посіяли зневіру серед значної частини населення в його прогресивності та корисності.

З удосконаленням законодавчої бази, насиченням товарних ринків, підвищенням обізнаності населення з основами підприємницької діяльності вимоги до підприємців та їх діяльності будуть зростати. Враховуючи, що в Україні є високий науково-технічний потенціал та передбачаються процеси скорочення державних наукових та науководослідних установ, можна прогнозувати, що саме в цих напрямах буде зростати підприємницька діяльність.

Справжній бізнес-мен, підприємець з великої букви, відрізняється певними якостями. Ці якості допомагають вести справи, заробляти гроші та бути ефективним. Саме ці якості відрізняють справжніх підприємців, дозволяють досягати свого Олімпу.

Найбільш важливими із них можна вважати ті що допомагають долати кризові ситуації, лекгко входити в контакт із потрібними людьми, заключати договори та в загалі справлятися із завданнями які стоять перед ними.

Саме такі якості і потрібно розвивати в собі для того аби досягнути мети та побудувати справжній бізнес.

Із сьогоднішнього засідання гуртка ви зрозуміли, що підприємницькі здібності – це здатність певної частини людей до професійних, енергійних і цілеспрямованих дій, пов’язаних з організацією виробництва, ризиком, керівництвом для досягнення поставленої мети. Підприємцем або бізнесменом називають людей, які не просто мають ці здібності, але й пов’язують своє життя з такою діяльністю.

Підприємницький хист – це здебільшого талант, помножений на наполегливу працю і відповідні знання. Соціологічні дослідження показують, що схильними до підприємництва є лише 5-7% економічно активного населення. Тому що підприємець, як ключова постать ринкової економіки несе цілковиту відповідальність за результати своєї діяльності, має враховувати потреби суспільства, повинен угадати, які товари й послуги потрібні покупцям.

Для перевірки ваших знань перейдіть за посиланням

ДОШКА

Домашнє завдання

 1. Оформити конспект та дати письмово відповіді на запитання

1. Займатися бізнесом практично під силу кожному. Але одного бажання тут недостатньо. Які рисами на вашу думку повинен мати підприємець? 

2.Чому підприємця називають «людиною особливого роду»? 

3. Коли відзначається професійне свято - День підприємця?