До уроку 52 11 клас Технологія

Урок 52 11 клас Технологія

Ескіз деталей 

Загальні відомості про ескізи

Ескізом називають креслення тимчасового користування, яке містить зображення деталі та всі дані, потрібні для її виготовлення. Виконують ескізи спрощено – від руки, без застосування креслярських інструментів, без масштабу, але з дотриманням пропорцій між частинами зображуваної деталі.

Ескізи застосовують при проектуванні нових та вдосконаленні існуючих виробів. Саме за допомогою ескізу втілює на папері свою ідею, свій творчий задум архітектор, проектувальник, конструктор, раціоналізатор. Ескізи виконують і тоді, коли у виробничих умовах виникає термінова потреба виготовити нову деталь замість тієї, яка вийшла з ладу, а запасна відсутня. Часто за ескізами виконують креслення деталей.

За змістом ескіз не відрізняється  від креслення. Для  порівняння  на рис. 1 показане ескіз (б) та креслення (в) одного і того ж предмета (а).

Незважаючи на допустимі спрощення, ескіз, як і креслення, дає достатнє уявлення про зображений на ньому предмет, його розміри, про шорсткість його поверхонь тощо.

Ескізи виконують на папері у клітинку. Наявність на папері клітинок полегшує й прискорює проведення ліній (особливо паралельних і перпендикулярних ліній, а також ліній штриховки під кутом 45°) та виконання необхідних побудов. За допомогою клітинок легко додержуватися пропорційності частин предмета,

Послідовність виконання ескізів

Щоб правильно виконати ескіз предмета, необхідно дотримуватися певної послідовності. Послідовність виконання ескізу умовно поділяють на дві стадії: підготовчу та основну.

Підготовча стадія складається з таких необхідних станів.

1. Ознайомлення з деталлю, встановлення її назви та призначення, а також виявлення матеріалу, з якого деталь виготовлено.

2. Вивчення конструктивних особливостей деталі та аналіз її геометричної форми.

3. Визначення робочого положення деталі у виробі або на основній операції у процесі виготовлення.

4. Вибір головного зображення, яке повинно давати якнайповніше уявлення про форму деталі. Головним зображенням на ескізі може бути вигляд, повний розріз чи поєднання вигляду з розрізом. Найчастіше за головне зображення обирають положення деталі у процесі її виготовлення. При виборі головного зображення слід враховувати можливість зображення якнайбільшої кількості елементів деталі видимими.

5. Визначення необхідної кількості зображень на ескізі — виглядів, розрізів, перерізів і виносних елементів. Кількість зображень повинна бути якнайменшою і разом з тим достатньою, щоб давати повне уявлення про форму і будову зображеної деталі.

6. Визначення приблизного (окомірного) масштабу зображень і вибір потрібного формату аркуша паперу.

7. Приготування необхідних для виконання ескізу інструментів та матеріалів.

На основній стадії виконують такі дії.

1. Готують аркуш паперу: проводять рамку, розмічають і креслять основний напис.

2. Визначають положення зображень на полі креслення. Для цього проводять осі симетрії або осі наявних у деталі отворів.

3. Компонують зображення на полі ескізу. Для цього тонкими лініями розмічають габаритні прямокутники, які визначають зовнішні контури зображень.

4. Наносять центрові та осьові лінії, контури конструктивних елементів і зовнішніх контурів деталі, дотримуючись пропорційних співвідношень між усіма її елементами й частинами.

5. Виконують необхідні розрізи та перерізи. Побудову всіх зображень на ескізах здійснюють так само, як і на кресленнях.

6. Наносять виносні та розмірні лінії.

7. Обмірюють деталь і наносять розмірні числа.

8. Наносять умовні позначення шорсткості поверхонь.

9. Обводять усі видимі контури зображень суцільною товстою основною лінією, виконують штриховку розрізів і перерізів.

10. Заповнюють основний напис, де зазначають назву предмета і матеріал, з якого його виготовлено. Масштаб в основному написі на ескізі не вказують. Назву деталі в основному написі дають у називному відмінку, наприклад: «Призма встановлювальна», «Втулка». Назву матеріалів вказують відповідно до існуючих вимог.

На завершення перевіряють ескіз. При цьому необхідно впевнитись, що зображення побудовано правильно і дає повне уявлення про форму предмета і його окремих частин; зображення доповнено необхідними розмірами й умовними позначеннями. Незважаючи на допустимі спрощення при виконанні ескізів, лінії на ескізі мають бути рівними і чіткими, а всі написи і позначення – акуратними.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. Дайте письмові відповіді на питання

1. Яке призначення ескізу деталі? Про що з нього можна дізнатися?

2. У чому полягають особливості виконання ескізів?

3. Чим ескіз відрізняється від креслення?

Хмара слів з креслення

Матеріал можна використовувати під час актуалізації або рефлексії. Хмара слів (хмара тегів, або зважений список) – це візуальне відтворення списку слів, категорій, міток чи ярликів на єдиному спільному зображенні. За допомогою хмар слів можна візуалізувати термінологію з певної теми у більш наочний спосіб. Це сприяє швидкому запам'ятовуванню інформації.

Цікаво знати

Колесо і підшипник — невід'ємні елементи механіки — в тому чи іншому вигляді відомі ще з давніх часів (мал. 151).

Переходячи з місця на місце, первісні люди намагалися селитися ближче до води. А для пересування по річках потрібні були плоти й човни. Спорудити пліт у той час означало: звалити дерево в лісі, відтяти гілки і вже в такому вигляді доставити на берег Тягнути зрубане дерево волоком важче, ніж котити. Люди помітили це і котили дерево або підкладали під нього його ж частину, користуючись нею, наче котком. Так було винайдено коток.

Минав час, і вантаж почапи класти на поміст із полозами , а під полози — котки. При цьому котки, що звільнялися позаду, безперестану підспадали спереду. Це було незручно. Як обійтися одним чи двома котками? Для полозів почали вибирати дві колоди, на кожній з яких були два сучки. Сучки підпирали котки і не давали їм переміщатись під полозами. Так було винайдено первісний підшипник.

Щоб полегшити важкі котки, їх середню частину обпалювали . Зробившись тонкою, середня частина котка перетворилась у вісь, а крайні — правили за «колеса». Пізніше вісь і колесо почали виготовляти окремо.

Колісниці Спартака мали суцільні дерев'яні колеса, які оберталися оазом з віссю. Згодом суцільне колесо зазнало істотних змін: з'явилися спиці й маточина, внаслідок чого вага колеса значно зменшилася.

З розвитком гірництва й металургії збільшилося навантаження на колесо, посилились тиск і тертя між віссю й маточиною. Нагрівала потреба винайти колеса й підшипники нової конструкції. Для зменшення тертя між віссю й маточиною стали поміщати кульки. Так виник кульковий підшипник.

Урок 51 11 клас Технологія Поняття про деталь як частину виробу

1. Види деталей.

Деталь – це виріб, виготовлений з однорідного матеріалу без складальних операцій.

Складальна одиниця – виріб, що складається з декількох деталей, з'єднаних і зібраних у єдине ціле.

Які ж основні види деталей використовують у технічних пристроях? У машинобудуванні деталь – невелика частина машини, кожна з яких являє собою одне ціле і не може бути розібрана без руйнування на більш прості складові частини.

Деталі поділяються на два основні види – типові і спеціальні деталі.

До типових належать однакові деталі, які використовують у всіх чи в багатьох машинах, наприклад, гвинти, гайки, шайби тощо. Зазвичай їх виготовляють за стандартними розмірами. Також до типових можна віднести деталі загального призначення, які відрізняються за конструкцією та розміром для різних виробів, але мають однакове призначення: вали, зубчасті колеса тощо.

До спеціальних деталей належать лише такі, що притаманні тільки окремому виду обладнання, машині чи виробам конкретної моделі, марки або фірми. Наприклад, лапка до швейної машини — це спеціальна деталь.

Наведемо приклади основних типових груп деталей, які широко застосовуються в сучасній техніці:

Несучі та напрямні деталі, тобто такі, що підтримують інші частини машин та спрямовують їх рух у потрібному напрямі — станини, плити, рами тощо.

Деталі для підтримування частин, що обертаються, зовнішні корпуси різноманітних машин: насосів, електродвигунів, коробок передач

Деталі для забезпечення обертання оброблюваного матеріалу — вали м’ясорубок, кавомолок тощо

Деталі для передачі рухів — осі годинників і автомобілів, вали верстатів, зубчасті колеса редукторів і коробок передач, «зірочки» велосипедів.

Пружні елементи — амортизатори велосипедів, мотоциклів, автомобілів, пружини в меблях, гумові пружні підставки в побутовій техніці.

Кріпильні елементи – забезпечують з'єднання окремих деталей – гвинти, гайки тощо.

2.  Способи виготовлення деталей.

Існують три основні способи зміни форми матеріалів:

• Знімання шару м’якішого матеріалу більш твердим клиноподібним різцем. Цей спосіб називають різанням. Випилювання виробів із фанери або ДВП також відносять до різання.

• Зміна форми без зменшення чи збільшення кількості матеріалу, з якого виготовляється виріб. До такого способу відносять штампування, кування, прокатування, волочіння.

• Нарощування шару матеріалу, тобто збільшення кількості матеріалу. У виробництві до цього способу відносять лиття, зварювання тощо.

Деталі можна отримувати різанням, штампуванням, литтям тощо.

Під час виготовлення деталей різанням із заготовки за допомогою гострого інструмента забирається надлишок матеріалу, який, як правило, перетворюється у стружку. Таким способом виготовляють велику кількість деталей та виробів.

Домашнє завдання. Дайте письмові відповіді на питання

1. Що таке деталь?
2. Якими способами можна виготовити деталі?
3. Які деталі називають типовими?

Вставка презентації в блог двома способами

Вставка презентації   у вигляді посилання

Вставка презентації у вигляді "Телевізора"

Створити блог дуже просто з Blogger від Google