Тема уроку. Економічні, соціальні та правові основи створення
та діяльності фермерських господарств в Україні. Особливості та проблеми
розвитку фермерських господарств Фермерське господарство – особливий вид підприємницької діяльності громадян України, що полягає у виробництві, переробці та реалізації сільськогосподарської продукції з метою одержання прибутку. В сучасних умовах така форма аграрного господарювання потребує особливого правового захисту та підтримки з боку держави.
Виникнення фермерських господарств в Україні пов’язане з реформуванням аграрних відносин та здійсненням ринкових економічних перетворень. Йдеться про ліквідацію монопольного існування таких суб'єктів, які уособлювали лише крупні суспільні форми господарювання на землях сільськогосподарського призначення (колгоспів та радгоспів), і виникнення нових форм господарювання на цих землях.
В даний час діяльність фермерських господарств регулюється Законом України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р., а також нормативно-правовими актами цивільного, господарського та інших галузей законодавства.
На законодавчому рівні сьогодні закріплено поняття фермерського господарства, що розглядається як форма підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. На наш погляд, дане визначення є неповним, оскільки не враховує усіх юридичних ознак такого суб’єкта господарювання.
На основі аналізу норм Закону України «Про фермерське господарство» та наукової літератури можна виділити наступні істотні ознаки фермерського господарства :
1) фермерське господарство – це самостійний суб'єкт аграрного господарювання;
2) воно є юридичною особою;
3) це форма підприємницької діяльності;
4) ця діяльність здійснюється виключно громадянами України, отже, членами фермерського господарства не можуть бути іноземні громадяни чи особи без громадянства;
5) ця форма ведення сільського господарства здійснюється лише на добровільних засадах;
6) основною індивідуальною ознакою фермерських господарств є сімейно-трудовий характер господарства;
7) основним видом діяльності господарства є виробнича сільськогосподарська діяльність;
8) діяльність фермерських господарств нерозривно пов’язана з використанням земель сільськогосподарського призначення як основного засобу виробництва;
9) сільськогосподарська продукція, що виробляється фермерським господарством, має товарний характер;
10) метою діяльності фермерського господарства є одержання прибутку.
З урахуванням наведених ознак фермерського господарства можна сформулювати наступне його визначення: фермерське господарство – це добровільно утворена громадянами України, пов’язаними між собою родинними зв’язками, юридична особа, члени якої спрямовують свою діяльність на виробництво, переробку, та реалізацію сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку, використовуючи землі сільськогосподарського призначення як основний засіб виробництва.
Подолання економічної кризи в Україні залежить від ліквідації кризи в агропромисловому секторі і, насамперед, у сільському господарстві. Фермери України потребують активності і стабільної державної допомоги на зразок тієї, яку мають фермери у всьому світі. Вона повинна стати складовою у процесі реалізації принципу пріоритетності сільського господарства.
У зв’язку з цим необхідною передумовою подальшого розвитку фермерства в Україні є належне правове забезпечення функціонування фермерських господарств та всебічна їх підтримка з боку держави.
Фермерство є провідним сектором в аграрному виробництві щодо юридичних осіб за основним
видом діяльності.
Фермерське господарство вигідне, поки воно дає продукцію і дозволяє відновлювати
виробництво, забезпечуючи потреби сім’ї. Звідси виключне виживання і стійкість фермерських
господарств. Господарська рівновага буде тоді, коли доход, який одержує сім’я фермера забезпечує її
потреби, тобто особистий бюджет сім’ї, в тому числі за рахунок діяльності за межами селянського
господарства. Таким чином, розмір господарської діяльності визначають: склад сім’ї, особисте
споживання, доход від сільського господарства, сукупний доход, площа землі та інші технічні
елементи господарства.
Побутові умови життя населення на сучасному етапі розвитку соціально-економічної системи є
однією з найактивніших складових, що забезпечують формування та подальший розвиток соціального
потенціалу сільської місцевості.
Важливим аспектом впливу фермерських господарств на регіональний розвиток є вирішення
проблеми рівномірного розподілу підприємницьких структур, пов’язаних із задоволенням
платоспроможного попиту населення.
Фермерські господарства, у власності яких є земельні ділянки, надані їм для ведення
фермерського господарства відповідно до закону, зобов’язані: забезпечувати використання земельних
ділянок за їх цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
сплачувати податки та збори; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та
землекористувачів; не допускати зниження родючості ґрунтів та зберігати інші корисні властивості
землі; дотримуватися санітарних, екологічних та інших вимог щодо якості продукції; дотримуватися
правил добросусідства та встановлених обмежень у використанні земель. Фермерське господарство
самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво
сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає
партнерів з економічних зв’язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних. Селянське
(фермерське) господарство як юридична особа веде бухгалтерський облік відповідно до статті 24
Закону України від 20.12.1991р. № 2009 «Про селянське (фермерське) господарство», що дозволяє
визначити фінансовий результат, здійснювати розрахунки з бюджетом та складати звітність.
Наразі в Україні на розвиток фермерських господарств впливають багато чинників, а саме:
недосконалість законодавчої бази; слабка підтримка з боку державних, регіональних утворень;
слабкий розвиток інфраструктури збуту, переробки і зберігання готової продукції; недостатність
методичного забезпечення організаційно-економічної діяльності фермерських господарств.
Створення добровільних об’єднань фермерських господарств захищає фермерські
господарства в конкурентній боротьбі з монопольними структурами як на внутрішніх, так і зовнішніх
ринках збуту сільськогосподарської продукції.
Подальший розвиток фермерських господарств доцільно проводити в таких напрямах:
• формування власного ринку збуту продукції;
• впровадження інноваційних технологій виробництва сільськогосподарської продукції;
• реалізація інвестиційних проектів із придбання сільськогосподарської техніки на умовах
лізингу;
• спрямування частини інвестицій на розвиток технологічної та виробничої інфраструктури;
• створення добровільних об’єднань фермерських господарств;
• збільшення обсягів прямого інвестування фермерських господарств за рахунок власних коштів
і позик;
• забезпечити дотації на впровадження новацій у сільськогосподарському виробництві
екологічно чистої продукції та її переробки на місцях.
Розглянувши сучасний стан діяльності фермерських господарств за період 1995-2013 рр., можна
вважати, що в Україні відбулося становлення фермерського сектору і має місце певний його розвиток.
Подальший розвиток функціонуючих фермерських господарств визначається їхньою
конкурентоспроможністю.
Висновки щодо сучасного стану та перспектив розвитку фермерських господарств. Організація
діяльності фермерських господарств ставиться на міцну організаційну основу, має досить широку
законодавчу базу та нормативне регулювання. Визначення та аналіз основних умов організації
діяльності, функціонування та перспектив розвитку, обґрунтування напрямків збільшення обсягів
виробництва, формування власного ринку збуту продукції є основною метою створення фермерських
господарств та вимагає негайного вирішення актуальних проблем їх функціонування.
Домашнє завдання. Опрацювати матеріал теми, створити логотип свого фермерського господарства.
Фотозвіт про виконану роботу надіслати в приватні повідомлення Вайберу
Фермерське господарство – особливий вид підприємницької діяльності громадян України, що полягає у виробництві, переробці та реалізації сільськогосподарської продукції з метою одержання прибутку. В сучасних умовах така форма аграрного господарювання потребує особливого правового захисту та підтримки з боку держави.
Виникнення фермерських господарств в Україні пов’язане з реформуванням аграрних відносин та здійсненням ринкових економічних перетворень. Йдеться про ліквідацію монопольного існування таких суб'єктів, які уособлювали лише крупні суспільні форми господарювання на землях сільськогосподарського призначення (колгоспів та радгоспів), і виникнення нових форм господарювання на цих землях.
В даний час діяльність фермерських господарств регулюється Законом України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р., а також нормативно-правовими актами цивільного, господарського та інших галузей законодавства.
На законодавчому рівні сьогодні закріплено поняття фермерського господарства, що розглядається як форма підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. На наш погляд, дане визначення є неповним, оскільки не враховує усіх юридичних ознак такого суб’єкта господарювання.
На основі аналізу норм Закону України «Про фермерське господарство» та наукової літератури можна виділити наступні істотні ознаки фермерського господарства :
1) фермерське господарство – це самостійний суб'єкт аграрного господарювання;
2) воно є юридичною особою;
3) це форма підприємницької діяльності;
4) ця діяльність здійснюється виключно громадянами України, отже, членами фермерського господарства не можуть бути іноземні громадяни чи особи без громадянства;
5) ця форма ведення сільського господарства здійснюється лише на добровільних засадах;
6) основною індивідуальною ознакою фермерських господарств є сімейно-трудовий характер господарства;
7) основним видом діяльності господарства є виробнича сільськогосподарська діяльність;
8) діяльність фермерських господарств нерозривно пов’язана з використанням земель сільськогосподарського призначення як основного засобу виробництва;
9) сільськогосподарська продукція, що виробляється фермерським господарством, має товарний характер;
10) метою діяльності фермерського господарства є одержання прибутку.
З урахуванням наведених ознак фермерського господарства можна сформулювати наступне його визначення: фермерське господарство – це добровільно утворена громадянами України, пов’язаними між собою родинними зв’язками, юридична особа, члени якої спрямовують свою діяльність на виробництво, переробку, та реалізацію сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку, використовуючи землі сільськогосподарського призначення як основний засіб виробництва.
Подолання економічної кризи в Україні залежить від ліквідації кризи в агропромисловому секторі і, насамперед, у сільському господарстві. Фермери України потребують активності і стабільної державної допомоги на зразок тієї, яку мають фермери у всьому світі. Вона повинна стати складовою у процесі реалізації принципу пріоритетності сільського господарства.
У зв’язку з цим необхідною передумовою подальшого розвитку фермерства в Україні є належне правове забезпечення функціонування фермерських господарств та всебічна їх підтримка з боку держави.
Фермерство є провідним сектором в аграрному виробництві щодо юридичних осіб за основним видом діяльності. Фермерське господарство вигідне, поки воно дає продукцію і дозволяє відновлювати виробництво, забезпечуючи потреби сім’ї. Звідси виключне виживання і стійкість фермерських господарств. Господарська рівновага буде тоді, коли доход, який одержує сім’я фермера забезпечує її потреби, тобто особистий бюджет сім’ї, в тому числі за рахунок діяльності за межами селянського господарства. Таким чином, розмір господарської діяльності визначають: склад сім’ї, особисте споживання, доход від сільського господарства, сукупний доход, площа землі та інші технічні елементи господарства. Побутові умови життя населення на сучасному етапі розвитку соціально-економічної системи є однією з найактивніших складових, що забезпечують формування та подальший розвиток соціального потенціалу сільської місцевості. Важливим аспектом впливу фермерських господарств на регіональний розвиток є вирішення проблеми рівномірного розподілу підприємницьких структур, пов’язаних із задоволенням платоспроможного попиту населення. Фермерські господарства, у власності яких є земельні ділянки, надані їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону, зобов’язані: забезпечувати використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; сплачувати податки та збори; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; не допускати зниження родючості ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; дотримуватися санітарних, екологічних та інших вимог щодо якості продукції; дотримуватися правил добросусідства та встановлених обмежень у використанні земель. Фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв’язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних. Селянське (фермерське) господарство як юридична особа веде бухгалтерський облік відповідно до статті 24 Закону України від 20.12.1991р. № 2009 «Про селянське (фермерське) господарство», що дозволяє визначити фінансовий результат, здійснювати розрахунки з бюджетом та складати звітність. Наразі в Україні на розвиток фермерських господарств впливають багато чинників, а саме: недосконалість законодавчої бази; слабка підтримка з боку державних, регіональних утворень; слабкий розвиток інфраструктури збуту, переробки і зберігання готової продукції; недостатність методичного забезпечення організаційно-економічної діяльності фермерських господарств. Створення добровільних об’єднань фермерських господарств захищає фермерські господарства в конкурентній боротьбі з монопольними структурами як на внутрішніх, так і зовнішніх ринках збуту сільськогосподарської продукції.
Подальший розвиток фермерських господарств доцільно проводити в таких напрямах:
• формування власного ринку збуту продукції;
• впровадження інноваційних технологій виробництва сільськогосподарської продукції;
• реалізація інвестиційних проектів із придбання сільськогосподарської техніки на умовах лізингу;
• спрямування частини інвестицій на розвиток технологічної та виробничої інфраструктури;
• створення добровільних об’єднань фермерських господарств;
• збільшення обсягів прямого інвестування фермерських господарств за рахунок власних коштів і позик;
• забезпечити дотації на впровадження новацій у сільськогосподарському виробництві екологічно чистої продукції та її переробки на місцях.
Розглянувши сучасний стан діяльності фермерських господарств за період 1995-2013 рр., можна вважати, що в Україні відбулося становлення фермерського сектору і має місце певний його розвиток. Подальший розвиток функціонуючих фермерських господарств визначається їхньою конкурентоспроможністю.
Висновки щодо сучасного стану та перспектив розвитку фермерських господарств. Організація діяльності фермерських господарств ставиться на міцну організаційну основу, має досить широку законодавчу базу та нормативне регулювання. Визначення та аналіз основних умов організації діяльності, функціонування та перспектив розвитку, обґрунтування напрямків збільшення обсягів виробництва, формування власного ринку збуту продукції є основною метою створення фермерських господарств та вимагає негайного вирішення актуальних проблем їх функціонування.
Домашнє завдання. Опрацювати матеріал теми, створити логотип свого фермерського господарства.
Фотозвіт про виконану роботу надіслати в приватні повідомлення Вайберу
