11 клас Урок 47-48 Технології

 

Тема уроку. Умовності та спрощення на кресленнях. Додаткові та місцеві вигляди. Компоновка зображень на кресленні.

Виразність креслення забезпечується не тільки вдалим вибором необхідних зображень, а й скороченням їх графічного складу. Це досягається застосуванням різних умовностей та спрощень на кресленнях. Розглянемо найбільш уживані з них.

Якщо предмет симетричний, то його зображення дозволяється викреслювати не повністю. Межею зображення у цьому разі має бути вісь симетрії (рис. 1, а) або лінія обриву (рис. 1, б). Останню проводять так, щоб показати трохи більше половини вигляду.

Рис. 1. Зображення симетричних предметів

Рис. 2. Умовний розрив на зображенні предмета

Щоб зробити коротшим зображення довгого предмета, застосовують умовний розрив, як це показано на рисунку 2. Розрив застосовують для предметів з однаковим (рис. 188, а) або рівномірно змінним (рис. 2, б) поперечним перерізом. Місце обриву показують тонкою хвилястою лінією.

Якщо предмет має кілька однакових рівномірно розміщених на його поверхні елементів, то на кресленні допускається показувати один-два з них із зазначенням їх кількості. Розміщення інших елементів показують умовно (рис. 3). Іноді, щоб показати розміщення кількох однакових елементів на поверхні предмета, вдаються до заміни повного зображення схематичним (рис. 4).

Замість повних зображень окремих елементів поверхонь предметів (отворів, прорізів) допускається зображувати тільки їх контури (рис. 5).

Рис. 3. Зображення елементів предмета однакової форми

Рис. 4. Заміна повного зображення схематичним

Рис. 5. Заміна повного зображення контурним

Додаткові вигляди. Деякі елементи предметів проеціюються на основні площини проекцій із спотворенням. Щоб уникнути цього, користуються проеціюванням частини предмета на додаткову площину проекцій.

Приклад, що пояснює утворення додаткового вигляду, наведено на рисунку 6. Додаткову площину проекцій розміщують паралельно тій частині предмета, яка на основних площинах проекцій зображується із спотворенням. Одержане на додатковій площині зображення суміщують з основною площиною проекцій. Це і є додатковий вигляд. Він дає повне уявлення про форму і розміри похилої частини предмета, показаного на рисунку 6, а.

Рис.6. Утворення додаткового вигляду: а — на площинах проекцій; б — без проекційного зв’язку; в — у проекційному зв’язку; г — повернутого

Напрям проеціювання, за яким одержують додатковий вигляд, вказують стрілкою з великою літерою українського алфавіту над нею. Зображення додаткового вигляду позначають цією ж літерою (рис. 6, б). Літера завжди повинна бути вертикальною. Коли додатковий вигляд розміщено в проекційному зв’язку, як це зроблено на рисунку 6, в, то немає потреби вказувати стрілкою напрям проеціювання і виконувати будь-які написи.
Додатковий вигляд можна повертати (рис. 6, г). При цьому його позначення доповнюють умовним знаком повороту ⟳.
Місцеві вигляди. Зображення окремого, обмеженого місця поверхні предмета називають місцевим виглядом. Застосування місцевого вигляду дає змогу показати на кресленні форму і розміри тільки окремих елементів предмета. За рахунок цього уникають зайвих, часом громіздких зображень на кресленнях.

Рис. 7. Місцевий вигляд

Місцевий вигляд найчастіше розміщують у проекційному зв’язку з іншими зображеннями на кресленні (рис. 7). Зображення місцевого вигляду може бути обмежене лінією обриву.

ЗАПИТАННЯ

• 1. Для чого виконують додаткові вигляди?
• 2. У якому разі додатковий вигляд не позначають?
• 3. Чим відрізняється місцевий вигляд від повного?

Компоновка зображень на кресленні

Всі зображення слід раціонально розміщувати на полі креслення (усередині рамки). Завдяки цьому креслення буде зручним для читання, а його площа якнайповніше і рівномірно використана.
Розміщення зображень на полі креслення називають компоновкою креслення. До компоновки креслення приступають після того, як визначено, які зображення необхідно креслити, скільки їх буде та які габаритні розміри вони матимуть.
Для раціонального розміщення зображень на полі креслення необхідно правильно визначити проміжки між зображеннями і рамкою креслення та між самими зображеннями. Проміжки мають бути рівномірними і достатніми для нанесення розмірів та необхідних умовних позначень на кресленні.
Звернемось до прикладів.

Рис. 8. Раціональне розміщення на кресленні одного зображення

На рисунку 8, а показано предмет, креслення якого потребує одного зображення — це буде його головний вигляд з умовним позначенням товщини предмета. Габаритні розміри предмета: ширина 100, висота 80 мм. Щоб правильно розмістити зображення на полі креслення, визначимо, якими повинні бути проміжки між ним та рамкою креслення (рис. 8, б). Обмежимо контур головного вигляду умовним прямокутником з розмірами, що дорівнюють габаритним розмірам предмета: а=100 мм; h=80 мм. Вільне поле креслення формату А4 з урахуванням розмірів рамки і висоти основного напису має розміри в міліметрах: А=210—(20+5)=185; Н=297—(5+5+22)=265. Необхідні проміжки в міліметрах: по ширині формату l1=(А—а)/2=(185—100)/2=42; по висоті формату 12=(Н—h)/2=(265—80)/2=82 мм.

Одержавши числові значення проміжків, розмічають на полі креслення габаритний прямокутник. Далі розмічають осі симетрії і виконують побудову контура зображення предмета.

Предмет, показаний на рисунку 195, а, потребує виконання на кресленні двох зображень — головного вигляду і вигляду зверху. Габаритні розміри предмета: ширина 85, висота 50 і товщина 35 мм. Наявність на кресленні двох зображень потребує визначення по висоті формату трьох проміжків, по ширині — двох.

Рис. 9. Раціональне розміщення на кресленні двох зображень

Обмежимо предмет умовним паралелепіпедом з розмірами в міліметрах: а=85; h=50; b=35. Зображення предмета мають бути обмежені умовними габаритними прямокутниками з відповідними розмірами (рис. 9, б): головне зображення — 85x50 мм; вигляд зверху — 85x35 мм. Розміри вільного поля креслення такі ж, які і в попередньому прикладі: А=185 мм; H=265 мм. Виходячи з цього, визначаємо необхідні проміжки в міліметрах: по ширині формату l1=(А—а)/2=(185—85)=50; по висоті формату:

Одержані числові значення проміжків дають змогу розмітити на полі креслення габаритні прямокутники зображень і побудувати усередині них головне зображення і вигляд зверху предмета.

ЗАПИТАННЯ

• 1. Що називають компоновкою креслення?
• 2. Як раціонально розмістити зображення на полі креслення?

ЗАВДАННЯ
І. На рисунку 10 наведено кілька компоновок одного і того ж креслення. Визначте, на якому з прикладів найбільш вдало сплановано поле креслення? Які недоліки мають інші варіанти компоновок?

Рис. 10. Завдання для вправи

https://history.vn.ua/pidruchniki/mechanical-drawing-sidorenko-8-9-class-2005/10.php

https://vseosvita.ua/library/intelekt-sou-dla-ucniv-8-9-klasiv-nezvicne-kreslenna-4427.html

Всеосвіта › Перейти на сторінку документа