11 клас Урок 56 Технології

Тема уроку.Загальні відомості про з’єднання деталей. Взаємозамінність. Зображення та позначення різьби на кресленниках. Види різьб

Для того, щоб ознайомитися з видами з’єднань при складанні виробів, способами здійснення та конструктивними особливостями виконання з’єднань деталей, навчитися визначати типи з’єднань, читати креслення типових з’єднань деталей конструкційних матеріалів Вам необхідно пройти цей урок.

Актуалізація знань 

1. Що називають складальним кресленням?
Складальне креслення – документ, який містить зображення складальної одиниці та інші дані, потрібні для її складання ( виготовлення ) і контролю.

2. Що повинно містити складальне креслення?
Складальне креслення повинно містити:

1) зображення складальної одиниці, яке дає уявлення про розміщення ї взаємозв’язок складових частин, забезпечує можливість здійснення складання та контролю складальної одиниці; при потребі на складальних має бути додаткова схема з’єднання і розміщення складових частин виробу;
2) розміри з їхніми граничними відхиленнями та інші параметри і вимоги, які мають бути виконані чи проконтрольовані за даним складальним кресленням;
3) вказівки про характер спряження і методи його виконання, якщо точність спряження забезпечується в процесі складання виробу не заданими граничними відхиленнями, а підбиранням та підгонкою деталей тощо;
4) вказівки про спосіб з’єднання не рознімних частин виробу ( зварних, паяних та інших );
5) номери позицій складових частин виробу;
6) основні характеристики виробу ( при потребі).
3. Чому на складальних кресленнях не наносять розміри деталей?
Розміри окремих деталей або їх елементів на складальному кресленні не проставляють, бо на складання йдуть готові деталі.
4. Що називається специфікацією? Для чого вона призначена?
Специфікація – документ, який визначає склад складальної одиниці. Вона потрібна для виготовлення, комплектування конструкторських документів і планування запуску у виробництво складових частин складальної одиниці.
5. Як штрихують суміжні деталі на складальних кресленнях?
На зображеннях суміжних деталей штриховку урізноманітнюють, змінюючи напрям її нахил у та відстань між лініями штриховки або зсуваючи лінії однієї деталі відносно іншої.
Пояснення нового матеріалу
1. Загальні відомості про з’єднання деталей.
Під час складання будь-якого виробу (автомобіля, металорізального верстата, радіоприймача, фотоапарата, велосипеда тощо) головним видом робіт є виконання різних з'єднань деталей. Складання двох чи декількох деталей можна виконати у вигляді нерухомого чи рухомого з'єднання. Нерухомо з'єднані деталі зберігають незмінне взаємне положення, а рухомо з'єднані спряжені деталі мають змогу певного
взаємного переміщення.
Крім того, з'єднання деталей у виробі можуть бути нерознімними (нерозбірними) чи рознімними (розбірними). Нерознімні з'єднання застосовують у тих випадках, коли при експлуатації виробів розбирання з'єднаних деталей не передбачено. Якщо за умовами експлуатації необхідно здійснювати розбирання з'єднань, їх виконують рознімними.

Рухомі з'єднання є розбірними (нерознімні рухомі з'єднання трапляються дуже рідко) і виконують їх за допомогою ходових різьб, а також спряженням сферичних і конічних поверхонь. Нерухомі рознімні з'єднання досить різноманітні: до них належать різьбові, шліцьові (зубчасті) і шпонкові з'єднання, а також з'єднання за допомогою штифтів та шплінтів. Нерухомі нерознімні з'єднання здійснюються різними способами: зварюванням, паянням, склеюванням, за допомогою заклепок, запресовуванням ( чи запресовуванням ), розвальцьовуванням і завальцьовуванням
Способи здійснення та конструктивні особливості виконання з'єднань деталей можуть бути досить різноманітними. Але, незважаючи на існування цієї різноманітності, види спряження поверхонь з'єднуваних деталей надто обмежені.
Спряження деталей при їх взаємодії у будь-якому виробі здійснюється по циліндричних, конічних, сферичних, плоских і гвинтових поверхнях.

Циліндричні спряження найпоширеніші. Вони застосовуються у механізмах обертового і перетворювального руху — опорах валів, при установці втулок у корпусах, з'єднанні шківів чи зубчастих коліс з валами. З'єднання деталей по циліндричній поверхні можуть бути рухомими і нерухомими. На складальних кресленнях для таких з'єднань вказують: діаметр спряжених поверхонь і умовні позначення полів допусків отвору та вала, які утворюють посадку.

Конічні спряження використовують для трьох типів з'єднань: щільних (герметичних), рухомих і нерухомих.
Щільні, чи герметичні, з'єднання застосовують в арматурі трубопроводів (пробкові крани), у клапанних пристроях різних регуляторів, насосів тощо.
Спряження по сферичній поверхні утворює тільки рухомі з'єднання, які застосовуються у конструкціях клапанів, шарнірах, самоустановлюваних опорах, кульових з'єднаннях трубопроводів тощо.

Плоскі, чи пазові, спряження складаються звичайно з двох паралельних чи похилих площин, де дві взаємозв'язані площини однієї деталі охоплюють дві площини іншої. При цьому спряження деталей здійснюється по плоскій поверхні. Площини охоплювальної деталі утворюють паз найчастіше прямокутного профілю. Профіль перерізу охоплюваної деталі відповідає профілю паза. При цьому спряжувальним розміром з'єднання є ширина паза. Прикладами такого спряження може бути спряження поршневих кілець по ширині у пазах поршня, спряження типу «ластівчин хвіст», а також шпонкові та шліцьові з'єднання.
Спряження по гвинтовій поверхні утворює різьбове з'єднання. Таке з'єднання одержують внаслідок загвинчування двох деталей зі зовнішньою і внутрішньою різьбою. Залежно від типу різьби, яка є на спряжувальних поверхнях, різьбове з'єднання може бути кріпильним (нерухомим) чи рухомим.
Одна з деталей різьбової пари, яка має зовнішню різьбу, називається гвинтом, інша (з внутрішньою різьбою) — гайкою. Використання ходових різьб забезпечує вільне переміщення однієї деталі по іншій. При цьому одна із деталей переміщається в осьовому напрямку, інша закріплена чи тільки обертається. Ходові гвинти використовуються в багатьох шкільних верстатах: свердлильному, токарно-гвинторізному, фрезерному.
За допомогою ходової різьби здійснюється переміщення рухомої частини добре відомого всім пристрою — лещат. 

2. Рознімні з’єднання.
Характерною особливістю рознімних з'єднань є те, що вони допускають розбирання і повторне складання з'єднуваних деталей без їх руйнування і пошкодження. До головних різновидностей рознімних з'єднань деталей належать:

різьбові з'єднання, які одержують нагвинчуванням однієї деталі на іншу чи за допомогою стандартних деталей з різьбою;

шпонкові з'єднання, утворюються за допомогою деталей певної форми, які входять одночасно у паз вала та у паз охоплюючої його деталі;
зубчасті (шліцьові) з'єднання — спряження втулок з валами, які утворюються за допомогою виступів на валу і западин такого ж профілю у втулці;

  з’єднання за допомогою штифтів – деталі циліндричної  конічної форми, які забезпечують точну фіксацію взаємного розміщення спряжувальних деталей чи попередження можливості перевантаження з’єднання.

3. Нерознімні з’єднання.
Характерною особливістю нерознімних з'єднань є відсутність можливості роз'єднати їх без руйнування чи значного пошкодження з'єднуваних чи з'єднувальних деталей.
До головних різновидностей нерознімних з'єднань належать:

з'єднання заклепками — металеві стержні з головками, які вставляються в отвори з'єднуваних деталей і розклепуються у цьому положенні;

зварні з'єднання, де жорсткий зв'язок між деталями виникає внаслідок плавлення металу (розплавляються частини деталей та дріт або металевий стрижень електрода);
з'єднання паянням, коли деталі у нагрітому стані скріплюються одна з одною за допомогою додаткового легкоплавкого сплаву – припою (розплавляється лише припій);
клейові з'єднання, які здійснюються за допомогою тонкого шару швидко твердіючого складу (клею).
До нерознімних з'єднань також відносять з'єднання запресовуванням, розвальцьовуванням, з'єднання зшиванням, посадки з натягом та інші.
Виконай вправу

Визначення взаємозамінності

Взаємозамінністю виробів (машин, приладів, механізмів, деталей) чи інших видів продукції (сировини, матеріалів), напівфабрикатів називають їхню властивість рівноцінно заміняти при використанні кожної з безлічі екземплярів виробів, їхніх чи частин іншої продукції іншим однотипним екземпляром.

Взаємозамінність - властивість, незалежно виготовлених з заданою точністю деталей та вузлів виробів забезпечувати при складанні виконування технічних вимог та заданої працездатність машини без пригонки та добору.

Взаємозамінними можуть бути як окремі елементи виробу, так весь виріб в цілому. Взаємозамінність закладається у виріб на етапах проектування і виробництва.

Різьба, її зображення і позначення.

 З'єднання за допомо­гою різьби належать до найпоширеніших. Деталі з'єднують як за допомогою різьби, утвореної на їх поверхнях, так і за допомогою кріпильних деталей з різьбою.
 Різьба — це утворені на зовнішній чи внутрішній поверх­ні однакові за формою і розмірами гвинтові виступи і канав­ки.

Зображувати різьбу такою, як ми її бачимо ду­же складно, тому на кресленні це роблять спрощено — умов­но. Незалежно від профілю різьби її умовне зображення зав­жди однакове.
 На зовнішній поверхні (на стержні) по зовнішньому діа­метру різьбу зображують суцільними лініями як на вигляді спереду, так і на вигляді зліва. Лінії, що відпові­дають внутрішньому діаметру різьби, проводять суцільними тонкими, причому на вигляді зліва проводять дугу, яка приблизно дорівнює 3/4 кола, розімкнутого в будь-якому місці, але не на центрових лініях. Фаску на вигляді зліва не пока­зують.

Виконай вправу, перевір свої знання

 

Домашнє завдання

Дати відповіді на питання:

1. Яка різниця між рухомими та нерухомими з’єднаннями?

2. Які ви знаєте рознімні з’єднання?

3. Якими способами виконуються нерознімні з’єднання?

Жду фотозвітів