Тема уроку: "Болтове з'єднання деталей. Шпилькове з'єднання. Гвинтове з'єднання деталей.Креслення болтового з'єднання".
Цікавою є й історія виникнення різьбових з’єднань і кріпильних деталей. Про яку розкажуть ваші одногрупники.
Довгий час вважалося, що різьбове з'єднання, поряд з колесом і зубчастої передачею, є великим винаходом людства, які не мають аналога в природі. Однак в 2011 р група вчених з Технологічного інституту Карлсруе опублікувала в журналі Science статтю про будову суглобів у жуків-довгоносиків виду Трігоноптерус облонгус, що мешкають на Новій Гвінеї. Виявилося, що лапи цих жуків з'єднані з тілом за допомогою вертлуга, який угвинчується в коксу (тазик) - аналог кульшового суглоба у комах. На поверхні вертлуга розташовані виступи, що нагадують конічний гвинт. У свою чергу, поверхня коксу також забезпечена різьбовій виїмкою. Таке з'єднання забезпечує більш надійне кріплення кінцівок, ніж шарнірне, і гарантує ведучому деревний спосіб життя комасі велику стійкість.
Перші кріпильні деталі, що мають різьбу, почали застосовуватися в Стародавньому Римі на початку н. е. Однак через високу вартість вони використовувалися тільки в ювелірних прикрасах, медичних інструментах та інших дорогих виробах.
Широке застосування болти і гайки знайшли в п'ятнадцятому столітті. Вони з'єднували рухливі сегменти броні обладунків та частини годинникових механізмів. Верстат німецького першодрукаря Йоганна Гутенберга, створений в період між 1448 і 1450 роками, мав нарізні сполучення, деталі його скріплені гвинтами. Конгруентні гвинтам окремі деталі з різьбою на внутрішній стінці циліндра, спеціально слугували для кріплення. Тобто гайки, виникли лише на півтори сотні років пізніше. На початку сімнадцятого століття з'явилося різьбове з'єднання, схоже на сучасне. Спочатку крок різьби був дюймовим, і тільки на початку 19 століття французи ввели в ужиток метричну різьбу. Гайки знайшли широке застосування в різних сферах техніки, і, подібно кожному часто використовуваному предмету, стали удосконалюватися і змінюватися за своєю формою, розміром, матеріалом і функці-ональним призначенням. Виникли гайки квадратні, восьми- і шестигранні, ковпачкові ("глухі"), прорізні (корончаті), баранчикові. Переоцінити користь гайок і болтів важко, мабуть, настільки ж важко придумати технологічну сферу, де не використовувалися б елементи нарізного сполучення, в силу його простоти, надійності та універсальності.
Різьбою називається поверхня утворена при гвинтовому переміщенні довільного плоского контуру по циліндричній, конічній або іншій поверхні обертання.
На кресленнях всі різьби зображують умовно, відповідно до вимог ГОСТ 2.311-68:
· на стержні (зовнішня різьба): зовнішній діаметр – основною лінією, внутрішній – суцільною тонкою на відстані не менше 0,8мм і не більше розміру кроку від основної товстої лінії, на вигляді з торця стержня внутрішній діаметр різьби показують радіусною дугою, розімкненою в довільному місці поза осьовими лініями, при цьому довжина дуг становить ¾ кола;
· в отворі (внутрішня різьба): внутрішній діаметр – суцільною товстою лінією, зовнішній – суцільною тонкою лінією, на вигляді з торця отвору зовнішній діаметр різьби зображують радіусною дугою рівною ¾ кола, відстань між лініями та сама, що й для різьби на стержні.
Межі різьби по довжині стержня або отвору позначаються суцільною товстою лінією.
Різьба може бути утворена гвинтовим переміщення одного або кількох ідентичних плоских контурів які розташовані щільно один біля одного уздовж осі обертання. У першому випадку – це одназахідна різьба, у другому – багатозахідна.
Залежно від форми плоского контуру, тобто від профілю гвинтового випуску, різьбу поділяють на трикутні, трапецієвидні, круглі, прямокутні і ін.
За призначенням різьби бувають кріпильні, ходові (перетворення обертання руху однієї деталі на прямолінійній другої) і спеціальні.
1. Зображення різьбового з'єднання.
Для показу різьби у з'єднанні застосовують розрізи площиною, яка проходить через вісь з'єднання. Отвір з різьбою може бути наскрізним чи ненаскрізним (глухим). Якщо потрібно, для зображення деталі із зовнішньою різьбою застосовують місцевий розріз.
У місці з'єднання двох деталей різьбу зображують так, щоб в отворі було видно ту частину різьби, яку не затуляє різьба стержня. Суцільні товсті лінії, що відповідають виступам різьб на стержні, переходять в суцільні тонкі лінії, що відповідають западинам різьби в отворі. І навпаки, суцільні тонкі лінії, що відповідають западинам різьби на стержні, переходять в суцільні товсті лінії, що відповідають виступам різьби в отворі.
Поперечний переріз різьбового з'єднання має характерні особливості: межею між контурами деталей з різьбою є суцільна товста лінія, яка відповідає діаметру кола виступів (зовнішньому діаметру) різьби на стержні. Суцільна тонка лінія (проведена на 3/4 кола) відповідає западинам (внутрішньому діаметру) різьби на стержні.
2. Кріпильні деталі болтового і шпилькового з'єднань.
З'єднання, утворені кріпильними деталями з різьбою, носять назву цих деталей:
болтові,
гвинтові,
шпилькові
тощо.
Кріпильні деталі з різьбою зустрічаються у дуже багатьох виробах.
Щоб упорядкувати застосування цих деталей, їх форму і розміри стандартизовано. Тому кріпильні деталі з різьбою називають стандартними. Це дає змогу зосередити їх виробництво на спеціалізованих підприємствах і спростити виготовлення виробів.
На кресленнях з'єднань стандартні деталі зображують спрощено за відносними розмірами. Це означає, що розміри їх окремих елементів визначають за співвідношенням із зовнішнім діаметром різьби (його позначають d). Завдяки спрощеному зображенню кріпильних деталей прискорюється виконання креслень.
Стандартний болт - це циліндричний стержень з шестигранною головкою. На стержні болта нарізана різьба. Головку болта і кінець стержня обточено на конус (знято фаски).
Гайка - це шестигранник, усередині якого є отвір з різьбою. Обидва плоских торці гайки і отвір з різьбою мають фаски.
Шпилька - циліндричний стержень, на обох кінцях якого нарізана різьба. З кожного кінця шпильки знято фаску.
Шайба являє собою кругле кільце.
Розміри кріпильних деталей на складальних кресленнях не наносять, основні дані про них записують у вигляді умовного позначення до специфікації. Користуючись цим позначенням, потрібні розміри можна визначити з таблиць у довідниках.
Умовне позначення болта включає тип і розміри різьби, довжину його стержня. Запис «Болт М12 × 1,25 × 60» означає: болт з метричною різьбою діаметром 12 мм, малий крок 1,25 мм, довжина стержня 60 мм.
3. Креслення болтового з'єднання.
Загальний вигляд болтового з'єднання показано на рисунку. У деталях 1 і 2, які треба з'єднати, просвердлюють отвори, діаметри яких трохи більші за діаметр болта 3. Щоб запобігти руйнуванню деталі 2 при загвинчуванні гайки 4, на стержень болта надівають шайбу 5. Креслення такого з'єднання складається з зображень деталей, що входять до його складу.
На рисунку показано етапи утворення креслення болтового з'єднання. Спочатку викреслюють з'єднувані деталі (1), потім докреслюють болт, начебто вставлений в отвір у деталях (2). Далі креслять шайбу, надіту на болт (3), і в останню чергу - гайку (4). Така послідовність виконання креслення відповідає порядку утворення самого болтового з'єднання.
Болти на складальному кресленні показують нерозсіченими, якщо січна площина проходить вздовж їх осі. Також нерозсіченими показують гайки і шайби. Зверніть увагу, як заштриховано з'єднувані деталі 1 і 2.
4. Креслення шпилькового з'єднання.
Загальний вигляд шпилькового з'єднання показано на рисунку. До нього входять з'єднувані деталі 1 і 2, шпилька З, гайка 4 і шайба 5. Одним кінцем шпилька 3 на всю довжину різьби вгвинчується у глухий (ненаскрізний) отвір з різьбою в деталі 1. Зверху надівають деталь 2 з отвором трохи більшого діаметра, ніж діаметр шпильки. На вільний кінець шпильки нагвинчують гайку 4, під яку підкладають шайбу 5. Загвинчуючи гайку, деталі 1 і 2 притискують одну до одної.
одної.
На рисунку показано етапи утворення креслення шпилькового з'єднання. Спочатку викреслюють деталь з різьбовим отвором (І), потім докреслюють зображення шпильки, вгвинченої в отвір з різьбою (2). Далі послідовно креслять другу з'єднувану деталь, надіту на шпильку (3), шайбу (4) і гайку (5). Шпильку на кресленні показують нерозсіченою, так само як і шайбу з гайкою.
Лінію, що визначає межу різьби на нижньому кінці шпильки, завжди проводять на рівні поверхні деталі, в яку вгвинчено шпильку (деталь 1). Подивіться уважно, як зображується стержень з різьбою, вкручений в отвір. Різьбу в отворі показують тільки там, де її не закриває кінець стержня шпильки. Нижню частину глухого отвору показують незаповненою стержнем. На кінці отвору показують конічне заглиблення, утворене свердлом. Його креслять з кутом при вершині 120°. Штриховку доводять до суцільної товстої лінії.
Домашнє завдання
1.Опрацювати конспект уроку.
2.Підпишіть навпроти цифр назви ліній що зображені на креслені танадішліть фотозвіт в ЛС
1 –
|
2-
|
3 –
|
4 –
|
5 –
|
6 –
|
Немає коментарів:
Дописати коментар